1 грудня відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Міжнародне гасло ООН цього року:  Ліквідувати нерівності. Покінчити зі СНІДом. Припинити пандемії. 

В Україні близько 257 тисяч людей живуть з ВІЛ, і майже 70% із них знають про свій діагноз. Але все ще кожен третій українець або українка не знають про свій ВІЛ-статус. 

Без сміливих дій проти нерівності світ ризикує не досягти цілей щодо припинення СНІДу до 2030 року, а також затяжної пандемії COVID-19, соціальної та економічної кризи, що наростає.

Минуло вже сорок років з моменту реєстрації перших випадків СНІДу, але ВІЛ-інфекція все ще залишається глобальною загрозою. Світ відстає від виконання спільних зобов'язань щодо викорінення СНІДу до 2030 року, і справа не в нестачі знань чи коштів, а в структурній нерівності, яка перешкоджає ефективному застосуванню перевірених рішень для профілактики та лікування ВІЛ.

Де можна зробити тестування на ВІЛ?

У 2015 році всі країни взяли на себе зобов'язання скоротити нерівність на національному та міжнародному рівнях відповідно до Цілей сталого розвитку. Викорінення нерівності допоможе не лише покласти край епідемії СНІДу, а й захистити права ключових груп населення, людей, які живуть із ВІЛ, підвищити ефективність боротьби з COVID-19 та іншими пандеміями, забезпечити відновлення економіки та підтримку її стабільності. 

Мета з викорінення СНІДу була відсунута у зв'язку з пандемією COVID-19 та через надмірне навантаження на системи охорони здоров'я та їх ослаблення. Викорінення СНІДу може бути під загрозою, оскільки загальна увага переключилася на боротьбу з COVID-19. 

Однак, заходи з протидії СНІДу не припиняються. 

Гнучкі, орієнтовані на населення і керовані населенням заходи протидії СНІДу довели свою стійкість до порушень роботи через COVID. Ці порушення спричинили колосальні наслідки. Досягнутий прогрес став відкочуватися назад. 

Люди, як і раніше, інфікуються, особливо ключові групи населення, дівчатка-підлітки та молоді жінки. Люди, як і раніше, помирають від захворювань, пов'язаних зі СНІДом. Люди, які живуть з ВІЛ і постраждали від нього, як і раніше, стикаються з дискримінацією та порушенням своїх прав.

На фоні надскладної епідемічної ситуації у світі ООН наголошує, що у центрі уваги має бути людина. І безпека всіх залежить від безпеки кожного. Заходи у відповідь на епідемії у всіх ситуаціях мають бути зосереджені на вразливих та найбільш постраждалих групах населення, включаючи тих, хто найбільше страждає від ВІЛ.

За останні десять років Україна досягла певних успіхів, завдяки послідовній політиці у боротьбі з епідемією ВІЛ/СНІД та дотриманню Україною взятих міжнародних зобов’язань щодо ліквідації хвороби до 2030 року. Про ознаки стабілізації епідемічного процесу в Україні зокрема зазначає у своєму звіті Європейське регіональне бюро ВООЗ. 

За оцінками експертів загалом в Україні 257 тисяч людей інфіковані ВІЛ. З них третина досі не знають, що є носіями ВІЛ. Це означає, що підступна хвороба непомітно, але  впевнено руйнує день за днем їх здоров’я. 

І навіть коли ВІЛ досягає своєї цілі і знищує імунну систему, ми не завжди розпізнаємо його під маскою різноманітних симптомів, чи то незрозумілої втомлюваності, чи почастілих пневмоній або рецидивів герпесу тощо. За 5-10 років людина часом і пригадати не зможе, коли вона інфікувалася ВІЛ.

Отже, єдиним правильним рішенням може стати тестування – тестування, яке в Україні доступне і безкоштовне. На щастя, медицина не стоїть на місті і для діагностики ВІЛ швидким тестом достатньо лише 15 хвилин: це той час, який дає шанс зробити правильний крок і врятувати власне життя, розпочавши лікування. Антиретровірусна терапія (АРТ) щороку удосконалюється, а препарати для лікування безкоштовні і доступні для усіх, хто їх потребує.

Так, ми ще не зупинили епідемію СНІДу, але загальмувати її нам вдалось. Якщо у 2000 році інфікувались ВІЛ 30 тисяч людей, то минулого року їх кількість була же втричі меншою (9 тисяч). Ще десять років тому через СНІД ми втрачали до 14 тисяч людей на рік. Але СНІД, як вирок, почав відступати. Минулого року кількість померлих була в рази меншою — близько 3 тисяч. 

Від початку епідемії переважно молодь 15-24 років інфікувалася ВІЛ. На початку 2000-х щороку інфікувались ВІЛ близько 10 тисяч людей юного віку, що становило серйозну проблему для суспільства. І лише завдяки комплексним заходам профілактики, зокрема серед ключових груп, ми досягли сталого зменшення кількості таких випадків.

Успішне впровадження заходів з профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини забезпечило суттєвий прогрес у досягненні цілі щодо ліквідації випадків ВІЛ серед дітей. Система профілактики, як складова програм репродуктивного здоров'я населення, була інтегрована в службу медичної допомоги матерям і дітям. Цільовий програмний підхід до надання послуг вагітним жінкам та народжених ними дітей дозволив звести ризик інфікування дітей до мінімуму. За останні 10 років ми запобігли інфікуванню понад 12 тисячі дітей.

Системно знизити захворюваність та смертність у зв’язку з ВІЛ вдалось через реалізацію спільних з громадськими організаціями масштабних профілактичних програм серед ключових груп населення, створення умов для вільного доступу населення до тестування на ВІЛ та, що найголовніше, забезпеченню доступу до АРТ усім, хто її потребує.

Для того, щоб зупинити епідемію СНІДу, потрібно зробити ще дуже багато, але одне завдання має першорядну важливість. Не можна зупинити епідемію, не надавши відповідного лікування всім, хто його потребує. Ми суттєво скоротили прогалину у кількості людей, які знають свій ВІЛ-статус. Щороку близько 2,5 млн. людей тестуються на ВІЛ-інфекцію, і на сьогодні ми маємо вже 69% діагностованих випадків. 

Але ми маємо досягти амбітної цілі: 90% людей, які живуть з ВІЛ, мають знати свій статус і, відповідно, розпочати лікування. Передусім це стосується ключових груп населення, які часто зазнають стигматизації чи дискримінації з боку суспільства через особливості поведінки чи ВІЛ-статусу. Можна по різному ставитися до чужої долі, але кожна людина має право на отримання медичної допомоги.   

Ми активно втілювали в життя стратегію децентралізації ВІЛ-послуг, щоб максимально спростити доступ до АРТ. За 10 років кількість людей, які отримують АРТ, зросла з 20 до 130 тисяч. Це більше половини від людей, хто знає свій ВІЛ-статус, при чому більшість з них досягли невизначального рівня вірусного навантаження. Саме громадські організації зробили вагомий внесок у подоланні епідемії СНІДу і допомогли забезпечити безперервність надання послуг з лікування ВІЛ під час пандемії COVID-19.

Так, ми досягли величезного прогресу у протидії СНІДу, але ми ще не покінчили з епідемією ВІЛ. Нова глобальна стратегія протидії СНІДу є обґрунтованим планом дій щодо викорінення СНІДу до 2030 року. Ця стратегія може допомогти світу, зокрема Україні, покінчити не тільки зі СНІДом, але і з COVID-19. 

Лікарські препарати, вакцини, діагностичні засоби та інші медичні технології повинні розглядатися як суспільні блага для боротьби з пандеміями та захисту ключових та вразливих груп населення у всіх соціоекономічних сценаріях. 

Цього Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом ми маємо нагадати про те, що нерівність впливає на всіх нас, незалежно від того, хто ми і де живемо. Щодня ми втрачаємо дорогоцінне життя через СНІД. У нас немає часу. Час викорінити нерівність. Час викорінити СНІД. Час зупинити пандемії.

Джерело - Центр громадського здоров'я України